Вiд старослов'янського городища до лiтописного града

Відомо, що із прадавніх часів на території міста Коломиї існувало городище – укріплене старослов"янське поселення. Таких городищ на Прикарпатті було багато, але не сі поселення переросли в літописні гради - міста. Коломийське слов'янське городище розташовувалося на лівому березі прута. Воно було обнесене з півночі і сходу дерев"яним частоколом, а із заходу його захищала ріка Прут. Із старовинного городища виріс град-місто Коломия. Цьому насамперед, сприяли певні економічні умови. По-перше, городище знаходилося на зручному торговельному шляху, який з"єднував цей край з північними провінціями Римської імперії.

Дакією на півночі і на сході з племінними союзами уличів, білих хорватів, тиверців.По-друге, коломийське городище знаходилося в центрі солеварного виробництва. поступово,завдяки розвитку ремесла, торгівлі, а особливо перевозу із Гуцульщини солі на Поділля і Наддніпрянщину, це поселення-городище ранніх слов'ян дало початок ембріону, з якого виріс в IX-XII ст. град, що отримав назву Коломия.

В період Київської Русі (ІХ - ХІ ст.) і особливо Галицько-Волинського князівства (ХІІ - ХІІІ ст.) град Коломия внаслідок жвавої торгівлі набирав яскравих рис середньовічного міста. Оскільки прибутки від коломийської солі з часів утворення Галицького князівства призначались на утримання княжого війська, то всі солеварні з Коломийського округу були королівськими і не входили в прибутки волосної старшини.