Місто Коломия належить до найдавніших українських міст. Перше літописна згадка про неї йде від 1241 року. Походження назви Коломия своїми коріннями сягає санскриту, хоча існує багато інших припущень і версій. Коломия починалась саме як місто воїн, як військова фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію на південному заході Давньоруської держави. Тоді на берегах Пруту стояло чотири військові фортеці в Коломиї, Олешкові, Снятині, Чернівцях.Археологи дійшли висновку, що майже всі Давньоруські міста перестали існувати ще в ХІІІ ст.. галицькі землі захопила Польща і вже з того часу чужинці не покидали Коломийських вулиць.В той час у місті розвивалися ремесла, працювали золотарі, мечники (зброярі), ковалі. Тут діяли цегельні, млини. У Коломиї були такі ремісники: ткачі, сідлярі, солодовники, олійники, суконними, пивовари.Коломия славилась своєю торгівлею з найдавніших часів. Масове виробництво солі на Гуцульщині сприяло виникненню великої групи торговців сіллю, яких назвали "коломийцями".
Розвиток міста в епоху середньовіччя мав певні особливості в порівнянні з іншими подібними містами Центральної та Східної Європи. Тут відбувалося польсько-шляхетські сейми, укладалися міжнародні міліарні угоди між Польщею і Волощиною. Протягом ХІV-ХV ст.. Коломия отримала королівські привілеї на право економічної та зовнішньоекономічної діяльності. Польський король Владислав Ягайло надав містові герб і право на тижневі торги. У 1405 році Коломия одержала Магдибурське право. Були створені і розвивались 9 ремісничих цехів, що об'єднували 14 спеціальностей, 7 основних ремесел.Розвиток цехового ремесла, привілеї польських королів не лише сприяли господарському розвитку цілого Покуття, а й піднесенню Коломиї як політико-культурного центру.В кінці XVIII ст. міське ремесло втрачає феодальні риси, переходить на основи капіталістичного розвитку. Найпоширенішими галузями ремесла в Коломиї стає кравецтво, кушнірство, пекарство, з'явилася перша нафтова свердловина, що спричинила будівництву нафтопереробних заводів. У 1785 році почав діяти поштовий зв'язок з Чернівців через Ясси до Молдавії, Туреччини й на Балкани, а до Чернівців пошту привозили зі Львова через Коломию.
У XIX ст. відбувається бурхливе відродження корінних мешканців Коломиї: створено перший на Галичині аматорський театр (1848 р.), першу читальню (1849 р.), першу світську друкарню (1864 р.), перше літературно-драматичне товариство (1880 р.), влаштовано господарсько-промислові, етнографічні виставки (1880 р.) та ін. Наприкінці XIX ст. активно ведуться містобудівні роботи: в 1877 році збудовано муровану міську ратушу, на цей період припадає спорудження будинку повітової ради, в якому тепер міститься Музей історії міста, в 1892 році завершено будівництво Народного дому, з'являються сучасні міські квартали та дільниці і прикрашені оригінальним вирішенням пам'ятки української та західноєвропейської архітектури.До 1939 року Коломия стає другим після Львова центром культурно-громадського життя Галичини, де жили і працювали визначні діячі нашої культури і науки, перші подвижники українського відродження: М.Верещинський, Г. Ількевич, брати Білоуси, Й. Кобринський, А. Чайковський, Д. Миколишин, І. Зубенко та ін. В 1926 році відкрито музей Гуцульщини.
Після 1929 року в житті західних українців відбулися докорінні соціальні зміни. Однак позначився і сталінський тоталітаризм: арешти, конфіскація майна, заборона культурно-мистецьких та господарських товариств, творчих спілок. Під час фашистських окупацій місто знемагало від постійних облав, розстрілів, єврейське населення було жорстоко знищене, спалена третина Коломиї.В повоєнні роки далися в знаки також недоліки властиві адміністративно командній системі. Значну частину місцевої інтелігенції арештували, а сім'ї вивезли в Сибір. Потерпіли римо- та греко-католицькі священики. Були зруйновані і перебудовані храми. З історії міста, як і з історії краю були викреслені цілі сторінки, сотні прізвищ визначних діячів культури Коломиї були зганьблені, їхні твори піддані забуттю. І тільки після 24 серпня 1991 року, коли було проголошено незалежність коломийці отримали незалежність повернути несправедливо забуті сторінки історії своїм нащадкам. В 1992 році була розпочата праця над Енциклопедією Коломийщини, книжкою, яка містила б у собі важливі історичні події, факти, починаючи від давньоукраїнських князів закінчуючи днем нинішнім.
Адже кращі сини і доньки цих теренів поповнювали князівські дружини, козацькі полки, стрілецькі сотні, курені УПА нашої нескореної нації.Сьогодні Коломия місто, яке швидко розвивається, незважаючи на всі труднощі життя України. За обсягами виробництва провідне місце посідає харчова промисловість, основною продукцією якої є молочні вироби, м'ясо-ковбасна продукція, хліб і хлібобулочні, макаронні та кондитерські вироби. Цю промисловість представляють: агрофірма "Прут", ВАТ "Сирзавод", "Аліни і Ко" ЛТД, зернопереробна компанія "ЮМАС". Електротехнічну промисловість представляє ВАТ "Завод комплектно-розподільчих пристроїв", КЕЗ "Прут", будівельних матеріалів ЗАТ "Заводоуправління матеріалів". Підприємства легкої промисловості: ЗАТ "Швейна фабрика", ВАТ "Ткацька фабрика", ДП Фабрика "Карпатські візерунки". Целюлозно-паперову промисловість представляє: ВАТ "Колопапір". Поліграфічну: ВАТ "Коломийська друкарня ім. Шухевича" та міськрайдрукарня.В місті працює гімназія, ліцей, 10 загальноосвітніх шкіл, кілька коледжів, училища та педагогічний інститут Прикарпатського університету, інститут управління природними ресурсами. Серед численних пам'ятників культури увагу туристів та гостей міста привертає Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського, Музей історії міста та самобутній чарівний музей писанкового розпису, під час відвідин якого ви можете помилуватися великою колекцією пасхальних яєць (писанок) різних регіонів України.